Місто Виноградів розкинулось біля підніжжя Чорної Гори (570 м над рівнем моря).Севлюш (ця офіційна назва міста існувала до 1946 року) відомий тим, що першим у краї одержав статус і привілеї королівського міста. У 1262 році в латинських документах Севлюш згадується як королівське місто.У Виноградові і передмісті збереглося багато історичних пам’ятників, серед яких:
Костьол Вознесіння ХІVст., що був центром громадського життя городян, свідком бурхливих історичних подій часів реформації і контрреформації, змін цілих епох.
Монастир і костьол францисканців (1516р.) пережив кількаразові руйнування і відновлення.
Палац Баронів Перені ХVІІ ст. – родове гніздо місцевого феодала Перені, який одержав від короля в дарунок місто Севлюш за відвагу, виявлену в битвах. В архітектурному ансамблі міста палацу належить особливе місце, оскільки він є одним з найстаріших пам’яток архітектури подібного типу Підкарпатської Руси.
Замок “Канків” ХІІІ ст. В даний час руїни замка на Чорній горі видніються на тлі неба.
Ці пам`ятки архітектури національного та місцевого значення стали основними об`єктами при формуванні екскурсійних маршрутів. Популярністю користуються туристичні маршрути: «Старовинний Севлюш», “Боржавська вузькоколійка”, “Чорна Гора”, “Сплав по річці Тиса”. Навесні центр міста потопає в рожевому цвіті сакур.
Цей перелік не є повним, адже чимало будівель та споруд (житлові будинки по вулицях Тюльпанів та Станційній, склеп на Чорній горі, будівля залізничного вокзалу, адміністративна частина будівлі ЗОШ І-ІІІ ст. №4, хірургічний корпус райлікарні, культові споруди та ін.) є прикладом різних стилів кінця ХІХ – початку ХХ-го ст. (фасади, ліпка, декор та інші традиційні будівельні прийоми) і потребують вивчення для можливого включення в реєстр пам`яток місцевого значення.
На високому організаційному рівні у Виноградові проводиться День міста – 28 серпня, в день Храмового свята Успіння Пресвятої Богородиці. У рамках цього святкування відбувається популярний міжнародний конкурс-фестиваль сучасної пісні і танцю імені Андрія Гріги „Кришталеві грона” .
Сучасний Виноградів – місто з розвинутою інфраструктурою, стилізованими магазинами, мережею готельно-ресторанних закладів та європейським рівнем обслуговування.
Привабливості місту додають сучасні будівлі та скульптури, сквер з фонтаном. При реконструкції центру міста фасади новобудов виконані в єдиному архітектурному стилі, що зберігає імідж міста.
Вагомий вплив на організацію діяльності дає сусідство Виноградова з трьома європейськими державами: Угорщина – 20 км, Румунія – 20 км, Словакія – 110 км.
Герб міста Виноградів Затверджений 26 вересня 1990 р. міською радою. Сучасний герб Виноградова являє собою щит, поділений на чотири частини.У першому полі лазурового кольору розміщено гроно винограду зі стеблом та двома зеленими листками. У другому полі синього кольору — впоперек поля повернута вправо риба срібного кольору. У третьому полі темно-синього кольору — золотий жолудь із стеблом та двома листками. У четвертому полі срібного кольору — впоперек поля вправо повернутий чорний рак. У центрі герба на малому іспанському щиті червоного кольору зображений золотий лев, який крокує з піднятим угору хвостом і вистромленим із пащі язиком (елемент родинного герба баронів Перені).Герб символізує природнє багатство: плодоносні виноградники, розлогі дубові та інші ліси, безліч риби та раків у чистих водоймах та річці.
Королівське місто з особливою атмосфероюЖурнал «Унікум» (2016 р.) У підніжжі Чорної Гори з 1262 року існує королівське місто. Саме з таким статусом Виноградів вперше згадується у латинських документах.
Давня назва міста – Севлюш вживалася до 1946 року, але старші закарпатці й донині називають районний центр Виноградівщини Севлюшем. Це місто особливе з багатьох причин: воно найтепліше завдяки географічному розташуванню, звідси найближче дістатися Європи, адже за 15,4 кілометри – кордон з Угорщиною, за 20,3 км -з Румунією. Однак найважливішою для Виноградова є його історична аура, адже це місто, як мінімум, вже сім століть є на карті Європи.
Історія відчувається у Виноградові чи не на кожному кроці, однак найдужче – у культових спорудах, які пам’ятають ще той давній Севлюш – наскрізь європейський, багатокультурний і не попсований радянськими стереотипними будівлями.Серед таких архітектурних об’єктів – культові споруди, які кілька століть височіють у Виноградові. Це – костел Вознесіння (ХІV ст.), який був центром громадського життя городян, свідком бурхливих історичних подій, а також реформатський храм у Виноградові (XV ст.). До переліку унікальних архітектурних споруд міста належить і монастир францисканців (XVI ст.), в якому зараз знаходиться старовинний орган, зроблений фірмою “Hohner”.У період Австро-Угорщини, у 1874 році, за ініціативи рабина Клайна, була збудована Севлюшська синагога. Її зараз реставрують і будівля матиме свій автентичний вигляд – як у період свого розквіту.
Один із найдавніших пам’ятників палацової архітектури Закарпаття також знаходиться у Виноградові. Це палац барона Перені – родове гніздо місцевого феодала Перені. Сучасний вигляд палацу – наслідок кількох перебудов. Барокового вигляду він набуває у XVII столітті, відтак вважається пам’яткою архітектури цього періоду. Чималої уваги заслуговує парк навколо палацу, який називають «маленьким Версалем». Він закладений близько 200 років тому на території площею біля 8 га. У стильовому вирішенні тут переважає еклектика, особливістю парку є так звані «променадні» алеї – кільцеві маршрути.
Парк прикрашають вікові рослинні екзоти.Є у Виноградові і свій склеп-мавзолей. Похований у ньому перший інспектор шкіл Угочанського комітату Ласло Оцел. Своєрідний пам’ятник йому збудувала Луїза Перені – кохана дружина, спадкоємиця численних статків родини барона Перені. Тож сьогодні велична споруда із білого каменю гордо височіє над містом.З історією Севлюша тісно пов’язані імена двох угорських митців – Бели Бартока та Імре Ревеса. У приміщенні колишнього Угочанського жупанату (нині тут знаходиться міська угорськомовна ЗОШ №3) у 1892 році 11-річний юний композитор Бела дав свій перший публічний концерт. Художник Імре Ревес прожив у Севлюші останні роки свого життя. Він похований на міському кладовищі.
Виноградів не був би таким особливим, якби не його природне диво – Чорна Гора, у підніжжя якої і розкинулось місто. Це – ботанічний заказник загальнодержавного значення. Крім цікавої геологічної основи тут багатий у флористичному та фаунному відношенні природний світ. На Чорній горі знаходиться печера. Вона простягається вглиб гори і закінчується невеличкою водоймою, що серед місцевого населення отримала назву «Морське око» і обросла численними легендами, в т. ч. і про те, що саме тут тамплієри ховали своє золото.
Упродовж кількох десятків років увага істориків зосереджена навколо виноградівського замку Канків. Замок відносять до ХІІІ століття, хоча вперше він згадується в анонімній угорській хроніці (“Gesta Hungarorum”) у 903 році. Біля замку у період між 1505 та 1557 роками стояв францисканський монастир та церква. Руїни готичної церкви видніються ще й зараз. Тут встановлено меморіальну дошку Святому Яну Капістрану. За деякими історичними джерелами, його мощі були перепоховані тут – у Виноградівській монастирській церкві. Також сьогодні залишилися тільки руїни замку Канків, який свого часу був важливим фортифікаційним укріпленням.
Сучасний Виноградів теж має чимало новостворених об’єктів, цікавих для туристів. Серед них оригінальні пам’ятники виноробу та жертвам нацизму, фонтан у стилі ренесанс, стильний пам’ятник велосипеду, справжні гасові ліхтарі, якими ще у 1898 році освітлювались вулиці міста, капличка монахам-францисканцям…Не менш важливі спортивні установи міста.
У Виноградові діє кінний центр «Селід». Для дітей тут організовують літні табори, проводять іпотерапію, а дорослих навчать верховій їзді, влаштують прогулянки на конях.
На стадіоні «Юність» проводять матчі вищої футбольної ліги Закарпаття. Сьогодні це одне з кращих футбольних полів області. Із 2015 року у Виноградові діє спорт-клуб преміум-класу «Олімп», в якому є професійне устаткування всесвітньовідомого німецького бренду «Gym 80».
Виноградів знаний і своїми талантами. Саме в цьому місті щороку проводять популярний міжнародний конкурс-фестиваль сучасної пісні і танцю імені Андрія Гріги «Кришталеві грона».Сьогодні місто під Чорною горою невпинно розвивається, зберігаючи свою багатогранність. Тут можна торкнутися історії, постояти під завмерлим вулканом, відчути себе за крок до Європи. Словом, атмосферу королівського міста не описати – сюди треба приїхати, аби її відчути.Журнал «Унікум» (2016 р.)